Власне тестове середовище на docker

Для чого тестеру може знадобитися свій інвайронмент, якщо можна просто почекати, доки код виллють на тестовий сервер?

Мені це питання задають постійно. І відповідь, як завжди, залежить від контексту.

Щось ризиковане треба перевірити у середовищі, яке не шкода; для чогось потрібні особливі налаштування, недоступні на тестовому сервері; а хтось, як я, хоче тестити ще у девелоперській гілці, бо не може дочекатися, доки новий код нарешті дорев’ювлять і замерджать в develop.

В епоху віртуальних машин існує кілька загальних інструментів, що дозволяють запустити собі власне тестове середовище, та заразом вижерти зайву оперативку та довантажити процесор вашого комп’ютера до "прийнятних" 104%.

Як розгорнути два зв’язаних docker-контейнера: веб-сервер із Вашим проектом та базу, подивимось на прикладі PHP та MySQL.

Що таке "добрі локатори" на web-сторінках

Писання автоматизованих тестів для web GUI складається, великою мірою, не тільки з логіки перевірок та вигадування моделі тестових даних, як під час тестування API, а ще й із прив’язування логіки тесту до правильних елементів на сторінці, тобто - побудови локаторів.
Окрім усім очевидних методів пошуку елемента за id чи ім’ям класу (class name), іноді у нагоді стають css-selector'и та xpath'и, що дозволяють вкласти певну логіку у спосіб пошуку, та значно полегшити код самої перевірки, звівши її до простої присутності елемента за зазначеним локатором. Але який локатор вважати добрим?